«Ненавиджу тебе!»

Діти відчувають емоції гостріше за дорослих. Вони можуть щиро захоплюватися вами, коли все добре, але коли щось іде не так, як їм хочеться, життя видається жахливим (і ви також). У такі моменти малюк може сприйняти своє роздратування за ненависть.

Слова від дитини «Ненавиджу тебе!» можуть розбити та ранити

Такі слова можуть шокувати, але показують впевненість малюка у тому що його емоційний зрив не вплине на вашу любов до нього. Ви дуже сильно любите свою дитину — саме тому чути від нього подібні слова так болісно. Дитина лише вчиться опановувати емоції — то важливіше встановити чіткі межі і не порушувати їх  попри напруження обстановки.

«Ненавиджу тебе!» — це спроба малюка вкласти сильні емоції яких він ще не вміє висловити, у прості слова

Таніт Кері

Слово «ненавиджу» з’являється тоді, коли дорослі постійно розказують що робити дитині!

гіперопіка завжди має зворотній бік

Слова «ненавиджу тебе» вихоплюються через активність емоційно реактивної (а не логічної) частини мозку  дитини. Думати про ненавист і відчувати їй це не те саме.  Дитині ще бракне слів та самоконтролю, щоб сказати: «Мені подобається це передача, і я серджуся, що ти не дозволяєш мені дивитися її скільки завгодно».

Як реагувати?

1. Зберігайте спокій. Найімовірніше дитина занадто накручена та просто не почує будь-які ваші слова. Не варто казати :"А я тебе люблю" чи "ти ж знаєш що насправді любиш мене" - це лише  присоромить дитину. Відстороніться від ситуації на хвилинку другу щоб не втратив контроль над емоціями.
2. Дайте визначення емоціям.  Дитина в емоційному розладі. Покажіть, що розумієте його стан, не вдаючись до оцінок його поведінки 
3. Знайдіть способи впоратися із сильними почуттями. Запропонуйте дитині зробити кілька глибоких вдихів і видихів або ж стиснути іграшку. Так дитина опанує свої емоції, хоча це й потребуватиме певного часу.
4. Зосередьтеся на проблемі дитини. Пам'ятайте, що його слова стосуються не вас. Він ненавидить не вас, а те, що його обмежують. Тож зберігайте спокій.

 На майбутнє 

Дайте пристрастям влягатися. Не варто карати дитину. Пізніше йому, найімовірніше, буде соромно, тож допоможіть проаналізувати ситуацію. Поясніть, що його забаганки не завжди будуть задовольнятися, — для його ж власного блага.