Деперсоналізація або дереалізація: що про це варто знати?

У багатьох людей у певний момент буває досвід деперсоналізації або дереалізації. Але коли ці почуття виникають постійно або ніколи не зникають повністю і заважають вашій здатності функціонувати, це вважається розладом деперсоналізації-дереалізації.

‼️Цей розлад частіше зустрічається у людей, які пережили травматичний досвід.

🔵Розлад деперсоналізації-дереалізації супроводжується відчуттям, що ви спостерігаєте за собою ззовні, або у вас є відчуття, що речі навколо вас несправжні, або те й інше.

🔵Почуття деперсоналізації та дереалізації можуть бути дуже тривожними і можуть здаватися, що ви живете уві сні.

🔵Під час цих епізодів ви усвідомлюєте, що ваше відчуття відстороненості — це лише відчуття, а не реальність.
Досвід і відчуття розладу може бути важко описати.

Занепокоєння про те, що ви «збожеволієте», може змусити вас зайнятися перевіркою того, що ви існуєте, і визначенням того, що насправді є реальним і правдивим з відчуттів.

❗️Симптоми деперсоналізації включають:
🔘 Відчуття того, що ви сторонній спостерігач за своїми думками, почуттями, своїм тілом або частинами свого тіла
🔘 Відчуваєте себе роботом або не контролюєте свою мову чи рухи
🔘Відчуття, що ваше тіло, ноги чи руки здаються спотвореними, збільшеними або зморщеними
🔘Емоційне або фізичне оніміння ваших почуттів або реакцій на навколишній світ
🔘Відчуття того, що у ваших спогадах не вистачає емоцій, і що вони можуть бути вашими власними спогадами, а можуть і не бути

❗️Симптоми дереалізації включають:
🔘Почуття відчуженості або незнайомості з вашим оточенням — наприклад, ніби ви живете у фільмі чи уві сні
🔘Відчуття емоційної відокремленості від людей, про яких ви дбаєте, ніби вас розділяє скляна стіна
🔘Навколишнє, яке здається спотвореним, розмитим, безбарвним, двовимірним або штучним
🔘Спотворення у сприйнятті часу, наприклад, недавні події, схожі на далеке минуле
🔘Спотворення відстані, розмірів і форми об’єктів

⏳Епізоди розладу деперсоналізації-дереалізації можуть тривати годинами, днями, тижнями або навіть місяцями. У деяких людей ці епізоди перетворюються на постійне відчуття деперсоналізації або дереалізації, яке періодично може покращуватися або погіршуватися.

Найголовніше в таких випадках два моменти, які допоможуть одужанню:
1️⃣Звернутись за професійною психологічною допомогою до лікаря-психотерапевта або психіатра, він підбере комплексну терапію;
2️⃣Забезпечення комфорту та стабільності, якомога далі від травмуючих тригерів.

Лікар-психіатр, медичний психолог Надь Беата