Перехід з початкової в середню ланку школи є переломним, кризовим періодом у житті кожного школяра. Практично будь-який вчитель скаже, що початок 5 класу – складний етап, і не тільки для дитини, а й для вчителів, і для батьків. Багаторічні спостереження педагогів та шкільних психологів свідчать про те, що перехід з початкової школи в середню неминуче пов’язаний зі зниженням успішності, хоча б тимчасовим. Учням, які звикли до певних порядків початкової школи, необхідний час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Для 5-ти класника, що приходить у школу 1 вересня, все виявляється новим. Період адаптації до нових умов навчання, який переживають п’ятикласники на початку навчального року, багато в чому схожий з тим, який був характерний для початку навчання в першому класі:
- Різка зміна умов навчання;
- У розкладі з’явились назви незнайомих предметів.
- І найголовніше— кожний предмет веде новий вчитель.
- Різноманітність і якісне ускладнення вимог, що пред’являються до школяра різними вчителями;
! Зміна позиції «старшого» у початковій школі на «найменшого» в середній.
Все це є досить серйозним випробуванням для психіки школяра.
Труднощі не обмежуються рамками навчального процесу, а так само пов’язані з організацією життя в школі в цілому і психологічною атмосферою в сім’ї. Підстав для такого твердження більш ніж достатньо:
- стан дітей в цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, іноді недисциплінованістю;
- зниженням інтересу до навчання та його результатами;
- зниженням самооцінки;
- високим рівнем ситуативної тривожності.
- Це означає, що збільшується число дітей, що зазнають значних труднощів при навчанні та адаптації до нових умов організації навчального процесу. Для них особливо важлива правильна організація адаптаційного періоду при переході з початкової школи в середню ланку.
Період адаптації до нових правил і вимог може займати в дитини від одного місяця до цілого року. У цей час може спостерігатися і деякий спад успішності, так як діти скоріше зайняті вивченням форми, ніж змісту навчальної діяльності.Деякі діти в силу своїх психологічних особливостей не готові до подібної самостійності – поєднувати навчальні та організаційні сторонни шкільного життя:
- вони відчувають розгубленість,
- весь час плутають і забувають,
- не можуть зосередитись на навчанні.
- деякі діти настільки звикли до постійного контролю з боку дорослих, що не здатні самостійно організувати власне шкільне життя.
- уповільнюється темп їхньої діяльності;
- виконання певних видів робіт потребує більше часу;
- діти частіше відволікаються;
- можуть бути роздратованими, неуважними;
- можуть неадекватно реагувати на зауваження тощо.
Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, втрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими. Водночас досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване «почуття дорослості»: діти потребують поваги та самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих. Якщо ж основна школа не пропонує учням засобів реалізації їх почуттів дорослості, то в підлітків формується установка на вчительську несправедливість і необ’єктивність.
Труднощі шкільного життя при переході в основну школу
- збільшення навчального навантаження;
- зміна режиму дня;
- збільшення часу на підготовку домашніх завдань.
- зміна кількості навчальних предметів, вчителів
- відмінність вимог з боку вчителів-предметників;
- зміна стилю спілкування вчителів з дітьми.
Спостереження за учнями, спілкування з ними в цей період показує, що вони дуже розгублені, не можуть зрозуміти, як будувати стосунки з педагогами, які вимоги обов’язкові для виконання, до школяра вперше пред’являється багато вимог з боку багатьох людей. На п’ятикласника обрушується потік інформації з незрозумілими для нього словами, термінами.
Про труднощі адаптації можуть свідчити такі ознаки:
1. Втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини.
2. Небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день.
3. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.
4. Небажання виконувати домашні завдання.
5. Негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.
6. Скарги на ті чи інші події, пов’язані зі школою.
7. Неспокійний сон.
8. Труднощі ранкового пробудження, млявість.
9. Постійні скарги на погане самопочуття.
Успішність адаптації молодшого підлітка залежить не тільки від інтелектуальної готовності, але й від того, наскільки добре він вміє налагоджувати відносини і спілкуватися з однокласниками та педагогами, дотримуватися шкільних правил, орієнтуватися в нових ситуаціях.
Ознаки успішної адаптації:
- задоволеність дитини процесом навчання;
- дитина легко справляється з програмою;
- ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;
- задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.
Пам’ятка для батьків п’ятикласників
1.Спілкуйтеся зі своєю дитиною, цікавтеся її життям, розповідайте їй про своє шкільне життя. Діліться власними переживаннями, це допоможе досягти взаєморозуміння.
2.Спостерігайте за сином чи донькою. Ви, як ніхто інший, знаєте свою дитину. І саме Вам її «йорзання» на стільці чи закушена губа можуть багато про що розповісти і без слів.
3.Дбайте про зовнішній вигляд дитини, її чистоту, охайність. Пам’ятайте, що для підлітків зовнішність є дуже важливою.
4.Створюйте сприятливі умови для навчання дитини і повсякчас поліпшуйте їх. Учні основної школи часто звертаються до додаткових джерел інформації, виконуючи домашнє завдання. У наш час є багато пізнавальної, енциклопедичної, навчальної літератури, дисків. Придбавши потрібне, Ви полегшите дитині навчання.
5. Цікавтеся життям дитини у школі. Регулярно спілкуйтеся з класним керівником, особливо на початку навчального року.
6. Не гарячкуйте під час розв’язання конфліктних ситуацій! Вислухайте думку всіх учасників конфлікту. Будьте послідовними, думайте про наслідки. Попереду у дитини ще не один рік навчання.
7. Не карайте дитину за низькі оцінки. Пам’ятайте, що зниження успішності під час переходу до основної школи – явище природне, очікуване. Ліпше допоможіть дитині! Не варто наголошувати при цьому, що Вам ніхто не допомагав, Ви самі з усім управлялись.
8. Контролюйте навчання, відпочинок, дозвілля своїх дітей. Регулярно перевіряйте роботу в зошитах та записи у щоденнику. Важливо, щоб усі домашні завдання були виконаними, проте ще важливіше не допустити перевтоми дитини.
9. Співпрацюйте з класним керівником, допомагайте за потреби, адже він нещодавно познайомився з дітьми: всього одразу не охопиш.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ
Будь – які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.